SOSHENKO X TOKONOMA
documenta 14, Kassel, 2017
Two-week residency of Soshenko 33 artist’s collective at space of Tokonoma collective in Kassel.
Participants: Anna Sorokovaya, Taras Kovach, Alina Yakubenko, Sasha Dolgyi, Mitya Churikov, Dobrynya Ivanov
Initially, documenta 14 was announced both as an experiment in creating a common field for communication between the participants and the audience and as another attempt to build a new utopia founded on radical subjectivism. In this regard, many processes were open and decisions made situationally, rendering any outcomes unpredictable. Being part of the whole affair, we were working directly with the circumstances, dealing equally with practical and aesthetical matters. The residency presupposed living in a public space, in fact not adapted for living, so as result we constructed a shower. Establishing domestic environment on an artistic territory, making it habitable, claiming and extending our private area, we were nevertheless remaining in a public territory. Thus the shower can be called an emergency work of contemporary art predetermined firstly by purposefulness. At the same time, taking a shower as a collective act generated new ways of nonverbal communication not only among participants, but also in and with the audience.
Doing such an intimate thing like having a shower or sleeping in public is both an ironic consideration on collaborative practices and a reflection on how the idea of collaboration can tackle disconnection and alienation. The common ground we created directly while ‘experiencing situations’ is impossible to chart or describe.
СОШЕНКО Х ТОКОНОМА
documenta 14, Кассель, 2017
Резиденція нестабільного угрупповання Сошенко 33 у просторі колективу Tokonoma, Кассель.
Участники/ці проекту: Анна Сороковая, Тарас Ковач, Аліна Якубенко, Саша Долгий, Добриня Іванов, Мітя Чуріков
documenta 14 була заявлена в тому числі як соціальний експеримент зі створення спільного комунікативного поля між учасниками і глядачами, і як ще одна спроба реалізації нової «утопії» на основі ідей «радикального суб’єктивізму». У зв’язку з цим багато процесів залишалися відкритими, прийняття рішень — ситуативними, а результат — непередбаченим. Будучи включеними в процес, ми як учасники працювали безпосередньо з оточуючими нас обставинами, в ході реалізації проекту вирішуючи в рівній мірі практичні та естетичні питання, в процесі яких проект поступово набував форми та матеріалізувався. Наші дії не були сплановані, нашої мотивацією служила практична необхідність, а результатом став душ. Налагоджуючи побутові умови на території мистецтва, обживаючи, завойовуючи і розширюючи межі особистого простору, ми все одно продовжували залишатися в просторі публічному, основна функція якого — презентаційна. Душ можна назвати «вимушеним» продуктом сучасного мистецтва, продиктованим насамперед функціональністю, але в той же час подібна практика породжувала нові види невербальних комунікативних звязків, як між самими учасниками процесу, так і з глядачами.
Реалізація такої інтимної практики як спільне прийняття душу або сну в публічному просторі галереї — іронічна форма осмислення колективних практик і в той же час рефлексія щодо того, наскільки ідея колаборації може бути відповіддю на подолання роз’єднаності та відчуження. Однак невидиме «загальне», що створювалося нами як учасниками безпосередньо в момент «проживання», не представляється можливим в повній мірі задокументувати чи описати.
Гарячий душ для анархіста. Художники з України на Documenta 14
